Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Справа № 906/323/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Житомирський маслозавод"на ухвалу від 01.03.2016Рівненського апеляційного господарського судуза заявою Публічного акціонерного товариства "Житомирський маслозавод"про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Рівненського апеляційного господароського суду від 06.10.2015 у справі№ 906/323/15 господарського суду Житомирської області за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Житомирській області Житомирської міської ради доПублічного акціонерного товариства "Житомирський маслозавод"простягнення 4 929 388,39 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачаБлажкевич О.М. (дов. від 18.03.2016 № б/н);прокуратуриКлюге Л.М. (посвід. № 014652 від 17.01.2013);ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року відповідач - Публічне акціонерне товариство Житомирський маслозавод" (надалі - ПАТ Житомирський маслозавод") звернулося до апеляційного господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № 906/323/15, (залишено без змін постановою ВГСУ від 15.12.2015), якою скасовано рішення господарського суду Житомирської області від 04.06.2015 та прийнято нове рішення, яким стягнуто з ПАТ "Житомирський маслозавод" 3 512 578,31 грн. з яких: 1053773,49 грн. - до спеціального фонду Державного бюджету України, 702 515,66 грн. - до спеціального фонду місцевого бюджету Житомирської обласної ради та 1756289,16 грн. - до спеціального фонду місцевого бюджету Житомирської міської ради.

Відповідач обґрунтував свою заяву існування нововиявлених обставин, посилаючись на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" № 867-VIII від 08.12.2015 (надалі - Закон № 867-VIII), який набрав чинності 01.01.2016, внесені зміни до статті 23 Кодексу України про надра.

Згідно прикінцевих та перехідних положень Закону № 867-VIII, землевласники і землекористувачі, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу, не потребують з моменту набрання чинності цим Законом таких спеціальних дозволів та гірничого відводу для видобування підземних вод (крім мінеральних), а також не несуть відповідальності за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без таких спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра. Зазаначений Закон № 867-VIII має зворотну силу, а внесення змін до статті 23 Кодексу України про надра, на якій ґрунтувалось судове рішення, є нововиявленою обставиною.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 у справі № 906/323/15 (колегія суддів: Демидюк О.О. - головуючий, Павлюк І.Ю., Савченко Г.І.), заяву ПАТ "Житомирський маслозавод" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № 906/323/15 залишено без задоволення; постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № 906/323/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач - ПАТ "Житомирський маслозавод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 скасувати та здійснити перегляд постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 4929388,39 грн. заподіяної шкоди за порушення вимог природоохоронного законодавства. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом надано невірну юридичну оцінку щодо зворотньої дії Закону № 867-VIII, яким скасовано відповідальність землевласника за видобування підземних вод, і, що внесення зазначеним Законом змін до ст. 23 Закону України про надра, на якій грунтувалось судове рішення про стягнення з відповідача завданої шкоди, є нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини 2 ст. 112 ГПК України.

Позивач та прокурор не скористалися правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представника відповідача, думку прокурора та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

В частині 2 ст. 112 ГПК визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно із пункту 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною (в розумінні пункту 1 частини статті 112 ГПК) лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили.

Судами встановлено, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № 906/323/15, скасовано рішення господарського суду Житомирської області від 04.06.2015 та прийнято нове рішення, яким стягнуто з ПАТ "Житомирський маслозавод" 3 512 578,31 грн. з яких: 1053773,49 грн. - до спеціального фонду Державного бюджету України, 702 515,66 грн. - до спеціального фонду місцевого бюджету Житомирської обласної ради та 1756289,16 грн. - до спеціального фонду місцевого бюджету Житомирської міської ради. Постанова мотивована порушення ПАТ "Житомирський маслозавод" вимог ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України, оскільки останнє здійснювало спеціальне водокористування (в частині водозабору з підземного горизонту) без відповідного дозволу і проводило забір та використання води з підземного горизонту для виробничих потреб за відсутності дозволу на користування надрами, використовуючи дві артезіанські свердловини, продуктивність яких (водозабору), складає більше 300 м. куб. на добу, а саме: 480 м. куб. та 528 м. куб., відповідно, чим здійснило порушено приписи ст. 23 Кодексу України про надра, що є підставою для нарахування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Відповідач звертаючись до господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 як на нововиявлену обставину посилається на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі" № 867-VIII від 08.12.2015, який набрав чинності 01.01.2016 та в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положеннях якого (Закону № 867-VIII) зазначено про його зворотню дію в часі, оскільки передбачено звільнення від відповідальності землевласників за видобування до набрання чинності цим Законом підземних вод (крім мінеральних) без спеціальних дозволів та гірничого відводу у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра.

З урахуванням пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 867-VIII , апеляційний господарський суд дійшов висновку, що на момент набрання чинності зазначеним законом ПАТ "Житомирський маслозавод" не розпочав відповідно до вимог діючого законодавства процес отримання спеціального дозволу та здійснив добровільне відшкодування завданих збитків державі за порушення природоохоронного законодавства, яке було здійснено до прийняття Закону № 867-VIII та набрання ним чинності, а тому заначений Закон не звільняє відповідача від відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, що вчинене до набрання чинності цим Законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що прийняття нового закону не є нововиявленою обставиною у розумінні ст. 112 ГПК України, оскільки звільненню від відповідальності за видобування підземних вод без спеціальних дозволів підлягають лише ті землевласники, які на момент набрання чинності цим Законом розпочали відповідно до вимог законодавства процес отримання спеціальних дозволів та у разі, якщо таке видобування здійснювалося в обсягах, передбачених частиною першою статті 23 Кодексу України про надра, що не впливає на оцінку правовідносин сторін у даній справі, які закінчилися до набрання чинності Законом № 867-VIII.

Отже, посилання ПАТ "Житомирський маслозавод" в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з огляду на те, що прийнятий Закон № 867-VIII на який посилається заявник не спростовує факти, які було покладено в основу судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновок суду відповідає цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 113 - 114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 у справі № 906/323/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : А.М. Демидова

С.Р. Шевчук